DataLife Engine > Новини / Статті / Суспільство / Фото > Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці

Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці

Ці слова, по закінченню концерту у виконанні національної заслуженої капели бандуристів України імени Г.І.Майбороди «О Україно! О рідна Ненько!», сказала заввідділом культури Новокаховського міськвиконкому Н.Зарудна. Це дійсно так, бо зі сцени пролунали українські народні пісні. В чому ж сила української пісні і її всесвітньо-культурне значення?
Етнографами нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Ні одна нація за всю історію не має такої кількості пісень, як самостійно створив український народ.
В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.
Тому цілком справедливими є слова Тараса Шевченка з вірша «До Основ'яненка»(1839 р.):
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.

Перебуваючи, у Харкові в 1989 році, на курсах удосконалення викладачів фізики, математики і технічних дисциплін технікумів, я придбав 7 збірників українських народних пісень. Серед них хочу виділити один – це пісні про кохання. Справа в тому, що жодна нація світу не має саме такого збірника пісень. Це ще раз підкреслює багатство душі українців, їх здатність і схильність до сольного, акапельного співу. Підкріплюється виконання української пісні супроводом, знов таки ж, народних інструментів: скрипки, гітари, балалайки, кобзи, бандури, цимбал, бубна і т.і..
Зі сцени пролунали такі пісні: «З нами бог», «Там на горі на Маківці», «Тиха вода», «Засяяло сонце», повстанські пісні «Я сьогодні до вас в’їжджаю», «Соловію, рідний брате», «Ой у лісі на полянці», «Там, під львівським замком», «Як з Бережан до Кадри», «Подай дівчино руку на прощання», стрілецька пісня «Ой, там скраю зруба», та суспільно побутові, історичні пісні: «Пісня про Тютюнника», «Ой видно село», «Хоробре серце», «Марширують добровольці», «Гей степами, темними ярами», «Молитва», та народна пісня «Ой у лузі червона калина». Виконання яких супроводжувалося грою саме на цих інструментах, перш за все на бандурі і цимбалах.
Таким репертуаром капела підкреслила свій народний, патріотичний напрям. Жодної вуличної пісні. Ніякої електронної обробки сольного співу, лише живий голос, широке використання народних інструментів. Кожна пісня викликала у глядачів бурю емоцій, часто глядачі підспівували, в залі лунали крики «Браво!», «Молодці!», виконавців викликали на повторення (біс).
Глядачам надовго запам’ятається сольний спів Я.Дудчака, О.Нікуліна і інших солістів. Глядачів трошки здивувало однострої, у які були одягнені артисти. Як пояснив Ю.В.Курач, саме в такій формі вони на сьогодні виступають по всій Україні. У цей нелегкий для нас час, підкреслюючи, що на її території йде війна. І що таким чином артисти капели роблять свій внесок у святкування Покрови.
Таким чином капела підтримує українських воїнів, які воюють на її сході. Але він не підкреслив, що підсвідомо концерт був присвячений пам’яті цвіту нації (відзначається 27 жовтня), 677-м українським інтелігентам, розстріляних під керівництвом капітана ДПУ Матвєєва в урочищі Сандармох.
Ю.В.Курач пообіцяв, що після такого теплого прийому, який влаштували новокаховчани, вони обов’язково приїдуть ще, одягнені у звичну для них форму, а саме: вишиванки, шаровари.
Склад глядачів – переважно люди середнього і похилого віку, ті, хто з дитинства ще чув українську народну пісню. На превеликий жаль, 73 роки «комуїстичної» кабали зробили свою чорну справу: народна пісня відійшла в небуття.
До 1917р. в селі мешкало 95% українців і саме село жило українською піснею, не давало їй вмерти. Вона супроводжувала їх і в горі і в радості. Після приходу до влади «комуїстів» поступово зникала обрядовість. Замість українського весілля прийшло комсомольське, а звідси і смерть весільним пісням. Зникла дитяча колискова пісня. Стали вмирати традиції, звичаї, обряди, а звідси і пісні, що супроводжували їх. Саме ставлення влади прискорило відхід у небуття української пісні.
В Японії від вступника в ВНЗ при складанні вступних екзаменів вимагають зняння 1500 народних пісень, в Україні про це і мови немає. Пісня це ліки, саме вона в горі лікувала душу людей, як і в радості виражала високі почуття. Тому саме такі колективи, як капела не просто радують глядачів своїми піснями, вони лікують їхні душі! А щоб користувачі сторінки «Українські південні новини» мали повне уявлення про концерт капели, пропоную світлини, які відображають самі цікаві його моменти.
Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці
Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці
Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці
Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці
Справжнє народне мистецтво у Новій Каховці




Анатолій Лисак
скачать dle 10.6фильмы бесплатно



Вернуться назад